коленхіма
КОЛЕНХІ́МА, и, ж., бот.
Еластична опорна тканина первинної кори молодих стебел дводольних рослин, а також листя, яка складається з живих, перев. паренхімного типу клітин із нерівномірно потовщеними целюлозними оболонками, що надає міцності органам рослини.
Коленхіма властива молодим частинам дводольних рослин (черешкам та жилкам листків, молодим стеблам тощо) (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)