коловоротитися

КОЛОВОРО́ТИТИСЯ, иться, недок.

1. Те саме, що коловоро́тити 1.

Моторошно було дивитись, як, пролiтаючи перед тобою у свiтлi фар, коловоротиться, гуде важка вода, змiшана з землею й камiнням (О. Гончар).

2. перен. Те саме, що коловоро́тити 2.

Дiвчинка боязко озирнулася назад, нiби там, за деревами, коловоротилась рiзна погань (М. Стельмах).