комизливість
КОМИ́ЗЛИВІСТЬ, вості, ж., розм.
Властивість за знач. коми́зливий.
Тоня не може пробачити собі, що так мучила його різними витівками, комизливістю, вдачею своєю джинджуристою [дженджуристою] (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)