компаративістика
КОМПАРАТИВІ́СТИКА, и, ж.
1. лінгв. Порівняльно-історичне мовознавство.
Уведене Г. Курціусом поняття “розширювачі” займає чільне місце в дослідженнях індоєвропейської лексики та фонетики (у сучасній вітчизняній і зарубіжній компаративістиці) (з наук. літ.);
Услід за Ф. Боппом та іншими засновниками компаративістики середньоазійської теорії в другій половині ХІХ ст. дотримувався, наприклад, Ф. Енгельс, а в ХХ ст. євразійські або східноєвропейські витоки слов'ян визнавали С. Младенов, К. Мошинський та ін. (з наук. літ.).
2. літ. Дослідження зв'язків, спорідненості та аналогії літературних фактів (мотивів, сюжетів, стилів) різних національних літератур.
Компаративістика довела, що вся світова література – це всього 12 сюжетів. Нині без філософського контексту не існує літератури (з наук. літ.);
М. Драгоманов як основоположник літературознавчої та фольклорно-етнографічної компаративістики послуговувався широким спектром порівняння різних фольклорних традицій (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)