компромісно

КОМПРОМІ́СНО.

Присл. до компромі́сний.

Досягненням граматистів першої половини ХІХ ст. є усвідомлення звичаю мовлення як критерію нормування. Про це одним з перших почав твердити І. Могильницький, компромісно об'єднавши в понятті узусу сучасну йому мовленнєву практику із писемною до ХІХ ст. (з наук. літ.);

Багатовікова українська традиція дає надію на те, що багато конфліктів будуть вирішуватимся компромісно (із журн.).