комутувати
КОМУТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., що.
Установлювати зв'язок; перемикати, переставляти.
Комутатор уміє будувати велику кількість віртуальних каналів зв'язку між портами (тобто комутувати порти один з одним), роблячи паралельне оброблення кадрів, які надходять від різних портів (з наук. літ.);
Новий вимикач здатний комутувати електричні ланцюги, напруга в яких досягає 1.2 млн вольтів, тому його використовують на трансформаторних підстанціях для підключення або відключення до мережі станції певних ліній електропередач (з наук.-техн. літ.);
До числа залежних у реченні належать усі субстантивні елементи, що можуть комутувати із суб'єктом, напр.: прямий і непрямий додаток та ін. (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)