конвертик
КОНВЕ́РТИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до конве́рт.
Того ж вечора сам господар Вайз передав Якову конвертик (У. Самчук);
Оксен мовчки подав йому листа. Дорош узяв блакитний конвертик і похапцем розірвав (Григорій Тютюнник);
Прощаючись, вона дала мені маленький заклеєний синій конвертик (В. Нестайко);
Молода дама трохи отямилась, витягла з сумочки візитну картку, написала кілька рядків олівцем, уклала в гарненький конвертик (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
* Образно. На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)