кондоленція
КОНДОЛЕ́НЦІЯ, ї, ж., зах.
Те саме, що співчуття́ 1.
– Ваш швагер лишився там, – головою кивнув [Розстрига] на захід. – Під Головчином були великі втрати. Кондоленція, мій пане... (Б. Лепкий);
Прийміть мою кондоленцію з приводу смерті великої прихильниці й добродійки патріархату (з рел.-церк. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)