конектор
КОНЕ́КТОР, а, ч., техн.
З'єднувач, перехідник між кабелем та приладом.
На обох кінцях кабелю обов'язково є відповідні з'єднувальним пристроям конектори (з наук.-попул. літ.);
Астронавти підключили до конектора оптоволоконний кабель, яким передається відеосигнал (із журн.);
Флешка має висувний конектор (з мови реклами);
// перен. Сполучна ланка між особами, предметами і т. ін.
Бізертський порт відіграє ключову роль у промисловій інфраструктурі Тунісу, з'єднуючи різні райони півночі країни й слугуючи важливим транспортним конектором між Африкою та Європою (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)