конкубіна
КОНКУБІ́НА, и, ж., іст.
Жінка, що жила з чоловіком у відкритому, неприхованому і зазвичай тривалому сексуальному зв'язку; наложниця (перев. у римському праві).
Конкубіна й народжені від неї діти не мали права на спадок батька (з наук.-попул. літ.);
Конкубіна – це не дружина: вона не могла претендувати на спадщину свого чоловіка (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)