контузити
КОНТУ́ЗИТИ, у́жу, у́зиш, док., кого.
Завдати комусь контузії.
Сержант не був поранений, але удар важкого снаряда по танку оглушив, контузив його (В. Собко);
Рвалися міни. Одна з них вибухнула так близько, що контузила старшого лейтенанта (А. Шиян);
// безос.
На пропускному пунктi чергував Стефан Сiдлецький .. У вiйну Сiдлецького контузило (Р. Андріяшик);
Думали, що Льоню вбито. Однак його лиш контузило (Ю. Покальчук);
* Образно. Рогачем його [кума] таки контузило, але з ніг не збило! (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)