конфедерація
КОНФЕДЕРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Об'єднання, союз самостійних, суверенних держав.
Європейський Союз – конфедерація, оскільки це насамперед економічний союз, який складається з ряду країн, які зберігають свій суверенітет (з наук.-попул. літ.);
// Об'єднання, спілка яких-небудь громадських організацій.
1999 року Конфедерація національних товариств Західної України із центром у Львові об'єднала 49 організацій (з наук. літ.);
Датська промислова конфедерація звернулася до уряду з пропозицією створити незалежний інвестиційний фонд для фінансування заходів зі скорочення викидів двоокису вуглецю (із журн.).
2. іст. У феодально-кріпосницькій Польщі XVI–XVIII ст. – тимчасові військово-політичні союзи шляхти для захисту своїх станових інтересів.
На початку XVIII ст. істотним елементом політичного життя Речі Посполитої стали конфедерації – об'єднання шляхти окремих земель чи воєводств, скріплені присягою (з навч. літ.);
На ґвалт Пулавського і Паца Встає шляхетськая земля, І – разом сто конфедерацій (Т. Шевченко);
Польський круль [король] тільки було оглянувсь на козаче безголов'я, так зараз і закопошилась проти його [нього] Барська конфедерація (О. Стороженко);
Пан гетьман зрадів і почав збирати шляхту на конфедерацію, а війська стягати на Поділля (Г. Хоткевич).
Словник української мови (СУМ-20)