конферансьє
КОНФЕРАНСЬЄ́, невідм., ч. і ж.
Артист (або артистка), що веде концертно-естрадну виставу, концерт і т. ін. й розважає присутніх між номерами.
Пролунав голос конферансьє, вибухли оплески, Оксана пішла на сцену (Л. Смілянський);
Маринка – конферансьє – оголошувала номер за номером (Ю. Збанацький);
Батько Борі Жабського був артист філармонії. Колись це називалося конферансьє, тепер – ведучий програми, майстер розмовного жанру (В. Нестайко);
Конферансьє, Ніна Олександрівна Ситникова, за лаштунками, не стримавшись, навіть поцілувала мене, молодшого сержанта строкової служби, в щоку! (О. Шугай);
* У порівн. Леонід Вишняк веде концерт, як столичний конферансьє (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)