корпати
КО́РПАТИ, аю, аєш, що і без прям. дод., недок., діал.
Колупати, копирсати; порпатися.
Ремісники змушені спеціалізуватися на одній .. роботі, а корпаючи над нею день у день, тиждень за тижнем і рік за роком, тратять еластичність духа [духу], енергію (І. Франко);
// що. Писати або малювати щось ретельно, без поспіху.
Як полегшало, то взяв до себе на припічок заповітного зошита .. і почав корпати рядок за рядком (А. Михайленко).
◇ (1) Ко́рпати о́чі кому – докоряти, дорікати комусь.
Як побачить було, що хто їде на коняці, то так і заздрить очима, і ну корпать очі чоловікові своєму (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)