коругва

КОРУ́ГВА, и, ж., діал.

Корогва (у 1–3 знач.).

Людей недохват. Ллється наша кров. А тут погиб... У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? (Л. Костенко);

Завзятцям даю Я волю і кличу в коругву свою! (М. Старицький);

Сулиму й Верещака на шаблях рознесли, а гетьман ледве з душею спасся, дякуючи своїм коругвам (Б. Лепкий);

Тільки що винесли маму на кладовище, з коругвами, з попами (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. коругва — кору́гва іменник жіночого роду корогва діал.  Орфографічний словник української мови
2. коругва — -и, ж., діал. Корогва (у 1-3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. коругва — КОРОГВА́ (КОРОГО́В) (прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, що несуть під час хресного ходу), КОРУГВА́ (КОРУГО́В) діал., ХОРУГВА́ (ХОРУГО́В) заст., ХОРО́ГВА́ заст. Прийшли попи з корогвами, Задзвонили дзвони.  Словник синонімів української мови
4. коругва — КОРУ́ГВА, и, ж., діал. Корогва (у 1-3 знач.). Завзятцям даю Я волю і кличу в коругву свою! (Стар., Поет. тв., 1958, 227); Тільки що винесли маму на кладовище, з коругвами, з попами (Коцюб., II, 1955, 281).  Словник української мови в 11 томах