крапелька
КРА́ПЕЛЬКА, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до кра́пля 1.
Червона глина бризнула трьома кров'яними крапельками на білу Карпову сорочку (І. Нечуй-Левицький);
Мряка обсіла кожух і капелюх Паньків дрібними крапельками (Л. Мартович);
Галузочка, відломлена від куща, обмокла важкими краплями: з снігу (В. Барка);
Світанкова прохолода судомила кості, на обличчя сідали крапельки роси (О. Бердник).
2. тільки одн., перев. чого, перен. Зменш.-пестл. до кра́пля 2.
Слізоньки ллються дрібні: Крапельку власної долі, Власного щастя крихітку... Просять дурні (П. Грабовський);
Він не міг відмовитись хоч від невеличкої іронії, хоч від крапельки ущипливості (В. Гжицький);
Ще крапелька – ї я зiпсував би їй настрiй (Р. Андріяшик);
Сили в мами – й крапельки немає (І. Гнатюк).
Словник української мови (СУМ-20)