красунечка
КРАСУ́НЕЧКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до красу́ня 1.
Це ж та сама красунечка, що я коло Владимира бачив (М. Старицький);
Валерій Іванович не міг не обняти й не поцілувати свою красунечку Шурочку (О. Іваненко);
Самі уже підтоптані, а бач, яких красунечок собі взяли (Василь Шевчук);
Трирічна янголоподібна, білява красунечка вперто лізла на переднє сидіння (О. Бердник);
– Вам так у нас сподобалося, що оженилися б на котрійсь із моїх красунечок та жили б укупці, а я онуків бавила б (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)