крем'яний
КРЕМ'ЯНИ́Й, а́, е́.
1. Те саме, що кремі́нний 1.
Мехтод вічно в коваля бавиться. Він має на городі дуплаву дичку-грушу і в ній повно крем'яних молотів, сокир, ножів (У. Самчук);
Та круті крем'яні береги несподівано зімкнулись (І. Нижник);
Машина .. оббiгала наїжаченi чорними соснами круглi бугри, проскакувала понад крем'яними урвищами (П. Загребельний).
2. Те саме, що кремени́стий 1.
Я на гору круту крем'яную Буду камінь важкий підіймать (Леся Українка);
Один з них не дожив до сонця й дня нового, Упав, зневажений, на крем'яну дорогу (М. Рильський);
Проти гуннського клина треба виставити свій клин або таку міцну заслону, об яку гуннський клин розплющиться, як вістря списа об крем'яну скелю! (В. Малик).
3. перен. Твердий, непіддатливий (про людину, її характер).
У небіжчиці матері спадкувала [Парася] натуру, – така була мама крем'яна, що іскри хіба тільки викрешеш! (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)