крижмо
КРИ́ЖМО, а, с., етн.
1. Біла тканина, в яку сповивають дитину хрещені батьки після обряду хрещення.
Не справдилось сподівання Марії, що на крижмі біля її сина стануть три лицарі (Н. Королева);
В колисці спить собі немовля. Дві години перед цим кум із кумою – хрещений батько з хрещеною матір'ю – принесли його з церкви, поклали на простелене крижмо (І. Багряний);
Прибігла [Шпачиха] і заходилась коло породіллі. – Парубок! – вигукнула, радуючись. – Готуй крижмо, та з тонесенького полотна! (О. Гончар);
Кума тримає на простягнутих руках крижмо, кум кладе на нього дитя i вона його загортає (В. Рубан).
2. Подарунок новонародженому від хрещених батьків.
[Мартин:] Кумом візьмемо Лясковського, – чоловік значний і нужний, а кумою буде генеральша Яловська – вона крижмо хороше дасть... (І. Карпенко-Карий).
Словник української мови (СУМ-20)