криштальний
КРИШТА́ЛЬНИЙ, а, е, поет.
Те саме, що криштале́вий.
Він ішов у криштальному гроті Й зачаровання ніс у душі (Т. Масенко);
Коли наші криштальні чари вина торкалися, наші очі зустрічалися палкою довірливістю і, здавалось, розчинялися у взаємній радості щастя (У. Самчук);
Грім гримить, криштальні роси ринуть з хмар на персть тверду (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі);
У сонне, криштальнеє море Вдивляється рання зоря (Дніпрова Чайка);
А мова чиста, криштальна, сам знаєш, – поруч: візьми її, говори нею, вчи дітей тії [тієї] мови в школі, щоб вивести їх з панщизняної темряви, пиши нею вірші (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)