кроати

КРОА́ТИ, ів, мн. (одн. кроа́т, а, ч.; кроа́тка, и, ж.), заст.

Хорвати.

В тім виходять другі слов'яни: кроат, серб, чех і чорногорець і подають вільним русинам руки і роблять так межи собою союз (І. Франко);

Найманці вперше з'явилися в Україні ще за часів Б. Хмельницького з іноземців – кроатів, німців, італійців, а також поляків (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. кроати — -ів, мн. (одн. кроат, -а, ч.; кроатка, -и, ж.), заст. Хорвати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. кроати — КРОА́ТИ, ів, мн. (одн. кроа́т, а, ч; кроа́тка, и, ж.), заст. Хорвати.  Словник української мови в 11 томах