кровожер
КРОВОЖЕ́Р, а, ч., зневажл.
Жорстока, люта, жадібна до вбивств людина; кровопивець, тиран.
Нам кровожерів нещадно скарати, Не дати пожежу війни роздуть (П. Дорошко);
Спитай – чия то земля? Не цих же кровожерів, що ладні не тільки землю загарбати, а й сонце пошматувати, коли б до неба дістали своїми пазурами... (І. Пільгук);
Маорійці, яких він надто страхався, не показувались, і навіть уві сні йому не загрожували ці кровожери (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);
Борис Грінченко показує, що сільські багатії й “вище начальство” – це одна зграя кровожерів (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)