кровоточити

КРОВОТОЧИ́ТИ, о́чить, недок.

Те саме, що крива́вити 1.

Рана ятрилася і кровоточила (З. Тулуб);

Права рука в нього була покусана і кровоточила (Григорій Тютюнник);

А влітку своє: стерні перед тобою стирчать, наче залізні, ноги весь час кровоточать... (О. Гончар);

Неглибокий поріз на долоні вже не кровоточив (М. Руденко);

Пальці ніг пролазили крізь подерту шкіру, а один кровоточив (Валерій Шевчук);

* Образно. – Та це не має значення... але це також не значить, що не треба малювати задумане й не писати вiршi, якi кровоточать (Р. Федорів);

Моя пам'ять кровоточить, обрізавшись об гострі краї реальності, на ній лишаються знаки й зарубки (С. Жадан).

Значення в інших словниках

1. кровоточити — кровоточи́ти дієслово недоконаного виду кривавити  Орфографічний словник української мови
2. кровоточити — -очить, недок. Те саме, що кривавити 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кровоточити — КРИВА́ВИТИ (виділяти кров, стікати кров'ю), КРИВА́ВИТИСЯ, КРОВОТО́ЧИТИ, КРОВИ́ТИ розм., КРОВА́ВИТИ заст., КЕРВА́ВИТИ діал. Рука кривавила вже й через хустку (Ірина Вільде); Люди заціпили зуби, що вже кривавились від цинги, і мало не заплакали (В.  Словник синонімів української мови
4. кровоточити — КРОВОТОЧИ́ТИ, о́чить, недок. Те саме, що крива́вити 2. Рана ятрилася і кровоточила (Тулуб, Людолови, II, 1957, 531); Неглибокий поріз на долоні вже не кровоточив (Руд., Остання шабля, 1959, 179).  Словник української мови в 11 томах