кря

КРЯ, КРЯ-КРЯ́, виг.

Звуконаслідування, що означає крик птаха родини воронових, качки, жаби.

Тихо, лиш ворон: кря! кря! (П. Тичина);

Як тільки гуцул розспівувався, сонна, надута ворона на його плечі враз оживала, розправляла обстріпані крила й підкрякувала своєму господареві: – Кря-а-а-а!! (В. Шкляр).

Значення в інших словниках

1. кря — кря вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. кря — кря-кря, виг. Звуконаслідування, що означає крик птаха родини воронових, качки, жаби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кря — Кря, кря-кря́, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. кря — КРЯ, КРЯ-КРЯ́, виг. Звуконаслідування, що означає крик птаха родини воронових, качки, жаби.  Словник української мови в 11 томах