кряк
КРЯК, ч.
1. род. у. Те саме, що кря́кання.
Це [сміх] у нього більше складалось на кашель та воронячий кряк (Ю. Яновський).
2. род. а, рідко. Те саме, що крячо́к.
Сполошені кряки й кулики тоскно кричали й били крилами (С. Скляренко);
Півник почав спускатись униз. Тихо, обережно, зупиняючись та прислухаючись. Та нічого не міг розібрати крізь кумкання болотних кряків (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)