ксилофон
КСИЛОФО́Н, а, ч.
Ударний музичний інструмент, що складається з низки дібраних у певному порядку дерев'яних пластинок, по яких ударяють дерев'яними молоточками.
Хтось швидко пробіг, наче вдарили по клавішах ксилофона (В. Собко);
Ксилофон мені таки дістався. Доста великий, сантиметрів п'ятдесят завдовжки, в світло-коричневому пластмасовому футлярі (І. Карпа);
На сучасному ксилофоні бруски розташовані в два ряди на зразок клавіш фортепіано, забезпечені резонаторами у формі жерстяних трубок і розміщені на спеціальному столику-стенді для зручності пересування (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)