кугикати

КУГИ́КАТИ, аю, аєш, недок.

1. тільки 3 ос. Видавати звуки “куги” (про сову, голуба).

Маленькі голубенята на балконі починають кугикати з четвертої ранку (з газ.).

2. перен., розм. Видавати звуки, схожі на совині або голубині.

Щось кликало за нами, кугикало, мов сова, пугало, мов пугач, стугоніло, наче порожня бочка, а свистало, наче попсована флейта (Б.-І. Антонич);

Співачка поскаржилася, що на Євробаченні їй не дозволяють розводити вогонь на сцені, кугикати й кричати (з газ.).

Значення в інших словниках

1. кугикати — Куги́кати, -каю, -єш гл. Кричать: куги! куги! Вх. Лем. 429.  Словник української мови Грінченка