курбет
КУРБЕ́Т, у, ч.
Стрибок верхового коня із зігнутими передніми ногами.
Після кількох вольтів і курбетів благородної тварини Араміс відчув такий нестерпний біль, що зблід і похитнувся (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма);
// Вид акробатичного стрибка.
Спершу робили найпростіше – стойки, курбети, сальто. Але навіть під час виконання цих нескладних акробатичних вправ Марко Баніт ретельно стежив за кожним рухом юнака (Д. Ткач).
Словник української мови (СУМ-20)