кшталт
КШТАЛТ, у, ч.
Зовнішній вигляд чого-небудь.
Головка [Солохи] зрослася, тілько прийняла якийсь чудовий кшталт: високо-високо угору тяглася, а там, де свиня ухопила зубами, схилилася набік (Панас Мирний);
Перший побачив [Сивоок] унизу під валом озеро в кшталті кривого серпа (П. Загребельний);
// перен. Про особливості вдачі, характеру людини.
Завзятого Троянці кшталту, .. І носа хоть кому утруть (І. Котляревський).
[Зби́ті] на оди́н кшталт (копи́л) див. зби́тий.
○ (1) На кшталт чого – подібний до чого-небудь, схожий на щось; за зразком.
Щілина між грубою і стіною, коли з боків завісити ряднами, являла собою щось на кшталт кімнатки (Думки про театр).
◇ (2) На оди́н кшталт, перев. з дієсл. – за тим самим зразком; однаково.
Пан розглядає на один кшталт змайстрованих близнят, його темне обличчя веселіє (М. Стельмах);
(3) На свій кшталт, перев. з дієсл. – по-своєму.
Марію він полюбив теж на свій кшталт. Жадібним оком назирив її, як бездоглядний самородок, по-гендлярському визначив йому справжню ціну (І. Волошин).
Словник української мови (СУМ-20)