кіновар
КІ́НОВА́Р.
1. род. у, ч. Мінерал червоного кольору різних відтінків; сірчиста ртуть, цинобра.
Природні вуглеводні утворюють єдиний парагенетичний ряд із ендогенними мінералами – сіркою, целестином, баритом, кіноваром та ін. (з наук. літ.);
Родовища ртутної руди – кіновару – містяться у відрогах Алтайського хребта (з наук.-попул. літ.).
2. род. і, ж. Червона фарба, яку добувають із сірчистої ртуті.
Швидко змішав [Аліпій] охру з біллю, зачепив кіноварі й набрав пензлем “гостро-холодної ясної зелені” (Н. Королева);
Нанизу кириличний підпис червонить кіновар'ю (В. Барка);
* У порівн. Далека дамба на обрії полум'яніла, як кіновар (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)