лаванда
ЛАВА́НДА, и, ж.
1. Вічнозелена південна трав'яниста рослина родини губоцвітих, з якої добувають ефірну олію для медичних та косметичних потреб.
В долині коло Арля це було. Лаванди море. Висохлі маслини (М. Рильський);
Теплі вітри зизоокі приносять запах лаванди і мира (Ю. Винничук);
Седативним впливом володіють валеріана лікарська, лаванда вузьколиста, меліса лікарська, м'ята перцева, хміль звичайний (з наук. літ.);
В Україні лаванда росте у дикому вигляді, але також її вирощують як ефіроолійну рослину (з наук.-попул. літ.).
2. Парфуми, які виробляють із цієї рослини.
Часто в світі чесні люди Не конечне гарно пахнуть, Слуги ж панські уживають Завжди амбру та лаванду (Леся Українка);
Василь Семенович напахчений пачулями і лавандою (О. Полторацький);
Вона нарешті розслабилась і з задоволенням занурилась у духмяну шведську піну, яка мала запах лаванди та хвої (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)