лагуна
ЛАГУ́НА, и, ж.
1. Неглибока морська затока, що утворилася внаслідок відокремлення частини моря піщаною косою.
Ми довго плавали, ми бачили увіч Гарячі кактуси, банани тонкошкурі, Легку блакить лагун, на чорнім фоні бурі (М. Рильський);
Як великий художник, природа .. творить з весняних марев озера, лагуни, сліпучі плеса... (О. Гончар);
Вийти на площу. Слухати живу Венецію. Дивитися на води лагуни (Ю. Андрухович);
У серферів був вітер у лагуні, у дайверів – рифи і Блакитна діра (Любко Дереш);
Венеція розташована в одній з лагун Адріатичного моря (з наук.-попул. літ.).
2. Внутрішня водойма коралового острова (атола).
Атол – це кораловий острів, що має форму кільця, яке оточує порівняно глибоку (до 150
м) лагуну (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)