лампадка
ЛАМПА́ДКА, и, ж.
Зменш.-пестл. до лампа́да.
Перед іконами блимають подекуди самотні свічки та лампадки (С. Васильченко);
У кутку на сіні, там, де блимає старезна лампадка, стоїть наша самотня кутя (Б. Антоненко-Давидович);
По вечері баба Ганна, шелестячи житом, запалює перед божницею лампадку (М. Стельмах);
В кутку, гойдаючись у підвішеній на металевих ланцюжках лампадці, жовтавим вогником коптіла свічка (В. Малик);
Знову півтемрява кімнати, знову лампадки, але це – світло, слабеньке, мляве, але світло (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)