ланочок
ЛАНО́ЧОК, чка, ч.
Зменш.-пестл. до лано́к.
Ой, на ланочку він весь день ходив, Грудкою гострою ніжку набив (з народної пісні);
Іде мати на лан жати разом із дочкою. Прийшли вони до ланочку: помагай нам, Боже І святая неділенько, велика госпоже! (І. Нечуй-Левицький);
Було аж в очах ряботить. Ниви, нивки та ще й нивочки. Лани та ланочки (С. Журахович).
Словник української мови (СУМ-20)