лапнути
ЛАПНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.
Однокр. до ла́пати.
Лапнула себе за голову, аж і в мене нема хустки на голові (І. Нечуй-Левицький);
Він холонучими руками лапнув себе за живіт, за груди (В. Малик);
Гриць лапнув у кишенях піджака, намацав коробку сірників (О. Бердник);
На мить, на одну лише мить на плечі навалилася непомірна втома, гаряча ядуха стиснула груди, що він аж лапнув за них руками й розстебнув гаки кунтуша (Ю. Мушкетик);
Богдан Гатило нарешті підійшов до стіни, лапнув рукою – й раптом болісно скрикнув... (І. Білик);
Зробив просто різкий рух, лапнув рукою повітря, ніби збираючись таки схопити вухо кривдника (А. Кокотюха).
Словник української мови (СУМ-20)