лапоть
ЛА́ПОТЬ, птя, ч., рідко.
Те саме, що лича́к.
Бийте, дівки, тропака, Не жалкуйте лаптів (П. Чубинський);
Лапті [на зображенні селянина] викликали низку дотепів, але, певне, цього вимагав стиль художника (М. Івченко);
Ноги були взуті в лапті і вмотузовані онучами аж до самих колін (Т. Осьмачка);
В подраній свитині та лаптях на босу ногу зупинився на вигук дядько й байдуже подивився в бік верхівця (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)