латини

ЛАТИ́НИ, ів, мн. (одн. лати́н, а, ч.).

Народність італійської групи; італіки.

Мова латинів – латинська – перебувала у найближчому спорідненні з сабінською, умбрською і оскською мовами (з наук. літ.);

Латини стали основою формування римського народу і романських народів у період романізації (з наук. літ.);

Латинами спочатку називалися жителі Лаціума, які отримали латинське громадянство до середини ІІІ ст. до н.е (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. латини — -ів, мн. Племена Стародавньої Італії, відгалуження італіків.  Великий тлумачний словник сучасної мови