лаття

ЛА́ТТЯ, я, с.

Старий, полатаний одяг.

Як його веселою бути, коли дрантя та лаття покриває молоде тіло? (Панас Мирний);

Сідаючи за стіл, навіть дбайливо розгладив долонями зім'яте лаття на плечах (М. Сиротюк);

Раб якийсь ввійшов до корчми, з ним три друзі – зайшла браття. Раб по-рабськи був убраний, – ті в дорожнє бідне лаття (М. Бажан, пер. з тв. Ш. Руставелі).

Значення в інших словниках

1. лаття — ла́ття іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. лаття — див. одяг  Словник синонімів Вусика
3. лаття — -я, с., рідко. Старий, полатаний одяг.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. лаття — ЛА́ТТЯ, я, с., рідко. Старий, полатаний одяг. Як його веселою бути, коли дрантя та лаття покриває молоде тіло? (Мирний, IV, 1955, 249).  Словник української мови в 11 томах