лафіт
ЛАФІ́Т, у, ч., заст.
Сорт червоного виноградного вина.
І шерхнуть юнаку гарячі губи, Тепло у жилах розлива лафіт (М. Шеремет);
В льоху, де зберігалося вино, він здобув цікаві відомості стосовно лафіту, мадери, хересу (Л. Кононович, пер. з тв. О. Гріна);
Він завів мову про латур і марк-брюнен;.. про лафіт і про сенпере. Він тільки похитав головою над клодвужо й, заплющивши очі, пояснив різницю між хересом і амонтільядо (Ю. Лісняк, пер. з тв. Е. По).
Словник української мови (СУМ-20)