леговище
ЛЕГОВИ́ЩЕ, а, с., діал.
Лігвище.
Ціла та громада мала обступити медведяче [ведмедяче] леговище і очистити його доразу від поганого звіра (І. Франко);
Кипить самовар, діти п'ють чай з молоком, а жінка плете щось гачечком. На нього війнуло .. тим знайомим теплом їдальні, молока з чаєм .. і котом, що вічно валявсь на канапі. Леговищем людини, ситим спокоєм (М. Коцюбинський);
Петрусь вихопився з леговища на сіні .. і побіг на свою квартиру (Б. Лепкий);
Вітаєшся вдруге з Новокаїном, котрий .. кудлато вилазить зі свого леговища (Ю. Андрухович).
Словник української мови (СУМ-20)