ледарювати
ЛЕДАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.
Нічого не робити.
Хто влітку не ледарює, той взимку біди не чує (Номис);
– Привикла [Параска] змалку ледарювати, розлінувалася, все коли б на готовому їй, коли б панувати (Панас Мирний);
Він [Сучок] уже чув, як поводиться й ледарює Роман (Б. Грінченко);
На жодних уроках вони так не ледарювали, як на уроках праці (В. Нестайко);
Ото тепер зрозуміло, чому багаті ледарюють: хіба після такого тепла до роботи візьмешся? (Люко Дашвар).
Словник української мови (СУМ-20)