ледво

ЛЕ́ДВО, присл., діал.

Ледве.

Жінка ледво вискочила [з вогню], а одна дитина згоріла (М. Грушевський);

При службі Божій ледво встояти можу (Віра Вовк);

– Ти ледво спромігся привідкрити очі, може, востаннє підняти повіки, і – віриш? – саме це й порятувало тебе! (Ю. Іздрик);

Тета Міра ледво вижила (Т. Прохасько).