леліяти
ЛЕЛІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, недок., кого, що.
1. Оточувати ласкою, піклуванням; пестити, голубити.
Отак він любить, так леліє – За неї зробить все, як є... (М. Гірник);
Мати сина леліяла, потіхи ся надіяла (з народної пісні);
* Образно. Любов, що кохає й найменшого брата, Собою весь світ обіймає й леліє (І. Франко);
Вітер чуб його русявий торкав, леліючи, крилом (В. Сосюра);
// перен. Дбайливо, з любов'ю доглядати що-небудь.
Надійшла весна. Вся ланка Льон леліяла, плекала (С. Крижанівський).
2. перен. Те саме, що плека́ти.
Сучасному читачеві може видатися дивним і навіть неправдоподібним, що Заньковецька все життя леліяла мрію зіграти Катерину у “Грозі” (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)