лепеха
ЛЕПЕХА́, и́, ж., рідко ЛЕ́ПЕХ, у, ч.
Те саме, що а́їр.
Від ставу, що вправлений у рамці з кучерявих верб, розмальованому лататтям і лепехою – хлюпання весел (А. Головко);
Вітер повіяв від мочарів теплом та запахом сирого лепеху і татарського зілля (І. Франко);
В повітрі пахло настоями лугових трав і лепехою (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)