летаргія
ЛЕТАРГІ́Я, ї, ж.
1. мед. Хворобливий стан, схожий на сон, з майже нечутним диханням і пульсом.
Ми зиму жили над Бугом у Дмитровці .. Тут я хворів скільки місяців гарячкою і замер (летаргія) (з публіц. літ.);
Почув [пан] холод у цілім тілі і біль, утому і непевність, помішану зі страхом, як чоловік, що будиться з летаргії – в темнім і тіснім гробі (І. Франко);
* У порівн. Стільки років жив [Забейко], наче в летаргії, аж раптом цей дітлах дивно й боляче розбудив його (Ірина Вільде).
2. яка, перен. Цілковита нерухомість, бездіяльність.
В'язниця спочивала в обіймах незбудної летаргі (Я. Качура);
Вони робитимуть все, що можна, аби розбудити громадську думку з тієї галицької летаргії, яка живій людині давно вже печінки виїла (Г. Колісник).
Словник української мови (СУМ-20)