линяти

ЛИНЯ́ТИ, я́є, недок.

1. Втрачати свіжість, яскравість первісного кольору; блякнути (у 2 знач.).

Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють (Т. Шевченко);

Сіро і сутно [сутінно] ставало на острові по заході сонця: всі фарби линяли, як в акварелі, що її підмочили (М. Коцюбинський);

Фарби Макса Лібеля вирізнялись особливою міцністю. Тканини, пофарбовані ними, не линяли (В. Собко);

// перен. Втрачати своєрідність, яскравість, самобутність і т. ін.

В перекладі [крилаті слова] тьмяніють, линяють.., бо їм немає цілковитих відповідників (з газ.).

2. Поновлювати в певні періоди зовнішній покрив (пір'я, шерсть, панцир і т. ін.) (про тварин, птахів, комах).

Коли сокіл линяє – Широко він свої крила розпускає, Високо у гору літає (Панас Мирний);

Виростаючи, личинка линяє востаннє й перетворюється на лялечку (з наук.-попул. літ.);

Навесні лисиця линяє, шерсть, що звалялася, висить клоччям (із журн.);

Роговий покрів тіла перешкоджає ростові тканини, через те ящірка за літо 4–5 разів линяє (з навч. літ.).

3. Зникати, утікати.

Правда, давай линяти звідси, все надто затягується. (із журн.).

Значення в інших словниках

1. линяти — (втрачати колір) блякнути, вицвітати, (на сонці) вигоряти.  Словник синонімів Полюги
2. линяти — линя́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. линяти — Блякнути, вицвітати, кн. знебарвлюватися.  Словник синонімів Караванського
4. линяти — [лиен’атие] -н'айеи  Орфоепічний словник української мови
5. линяти — -яє, недок. 1》 Втрачати свіжість, яскравість первісного кольору; блякнути (у 2 знач.). || перен. Втрачати своєрідність, яскравість, самобутність і т. ін. 2》 Поновлювати в певні періоди зовнішній покрив (пір'я, шерсть, панцир і т. ін.) (про тварин, птахів, комах).  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. линяти — Блякувати, блякнути, блякніти, виблякати, виблякувати, повиблякати, зіблякати, зіблякнути, позіблякати, приблякати, приблякнути, поприблякати, ублякати, ублякнути, повблякати, пускати, пустити (фарбу) див. пожигнути  Словник чужослів Павло Штепа
7. линяти — Яю, -яєш, недок. 1. Швидко залишити якесь місце, зникнути, щезнути. Другий хлопець благополучно злиняв, а Віталіка взяли (Д. Корчинський). Сєрьога! Алік! Нада линять. Щоб не завели і ментовку не визвали (О. Ірванець). 2. Йти геть.  Словник сучасного українського сленгу
8. линяти — (-яю, -яєш) недок.; крим., мол. Іти, зникати, утікати, звичайно, тихо і непомітно. СЖЗ, 60; Югановы, 124.  Словник жарґонної лексики української мови
9. линяти — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
10. линяти — Линя́ти, -ня́ю, -ня́єш, -ня́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. линяти — ЛИНЯ́ТИ, я́є, недок. 1. Втрачати свіжість, яскравість первісного кольору; блякнути (у 2 знач.). Очі плачуть, чорні брови Од вітру линяють (Шевч.  Словник української мови в 11 томах
12. линяти — Линяти, -няю, -єш гл. 1) Линять, терять цвѣтъ. 2) Линять, лишаться шерсти, ронять перья. За тим вовк не линяє, що в комору часто никає. Ном. № 7208.  Словник української мови Грінченка