литовський

ЛИТО́ВСЬКИЙ, а, е.

Прикм. до лито́вці і Литва.

То синок був литовської Гордої графині (Т. Шевченко);

Світла зірниця блиснула була Даниловичам в землях литовських: оден з них, Шварно, дістав навіть великокняжий стіл на [у] Литві, але вмер скоро, і ся комбінація пропала (М. Грушевський);

Молодша на 25 років за Василія, донька литовського князя Василя Глинського Єлена швидко прибрала до рук старого можновладця (П. Загребельний);

Давно-давно в басейні Десни жили балто-литовські племена – найближчі мовні родичі племен слов'янських (І. Білик);

За повідомленням литовських учених, складена геофізиками карта електромагнітних полів на території республіки збіглася з картою литовських діалектів з точністю до 1 км!.. (О. Забужко);

Козаччина остільки заполонила уми дослідників української минувшини, що закрила була собою все: і старий князівський період, і литовську добу, і розвиток інших, ніж козацтво, суспільних станів, узагалі всі інші прояви історичного життя (з наук. літ.);

Велике князівство Литовське було поліетнічною державою (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. литовський — лито́вський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. литовський — -а, -е. Прикм. до литовці і Литва. Литовські статути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. литовський — Лито́вський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. литовський — ЛИТО́ВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до лито́вці і Литва. То синок був литовської Гордої графині (Шевч., II, 1963, 178); Литовська осінь на приморських соснах Смичком норд-оста грає (Мур., Осінні сурми, 1964, 89).  Словник української мови в 11 томах
5. литовський — Литовський, -а, -е = литвинський. литовський ціп на обидва бо́ки молотить — говорится о лгунахъ. Чуб. І. 262.  Словник української мови Грінченка