логік

ЛО́ГІК, а, ч.

Учений, фахівець із логіки.

Логік досліджує умови істинності, яким мають задовольняти висловлювання там, де йдеться про науку (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. логік — ло́гік іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. логік — -а, ч. Учений, фахівець із логіки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. логік — Ло́гік, -ка; -гіки, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. логік — ЛО́ГІК, а, ч. Учений, фахівець із логіки. ЛОГІ́К, тока́, ч. 1. Відкритий жолоб для стікання води, зсипання чого-небудь. Якщо канал перетинається яром чи балкою, споруджують лотоки на опорах або укладають труби відповідного діаметра (Колг. енц.  Словник української мови в 11 томах