ломиніс

ЛОМИ́НІС, носа, ч.

Багаторічна трав'яниста або кущова рослина родини жовтцевих з виткими стеблами і великими квітками.

Не бачив [Стефан] золотистої імли беріз, ні пахучої м'яти, ні гнучкого ломиносу, .. хоч ішов по них (О. Назарук);

Дорога стара, покинута .. громаддя каменів, поміж яких поплелися хащі ломиносу, аспарагуса та схожих на дерезу кущів (Ю. Мушкетик);

Тоді я застромив у жаровиння свій солдатський ніж, а сам кинувся в хащу шукати ломиніс – траву, яку жують собаки, коли їх прижалить змія (М. Дочинець).

Значення в інших словниках

1. ломиніс — ломи́ніс іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ломиніс — -носа, ч. Багаторічна трав'яниста або кущова рослина родини жовтцевих із виткими стеблами та великими квітками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ломиніс — Декоративна рослина (часто витка) родини жовтецевих, поширена в зоні помірного клімату пн. півкулі; численні декоративні види з красивими квітками; л. звичайний охороняється.  Універсальний словник-енциклопедія
4. ломиніс — Ломи́ніс, -носа (росл.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. ломиніс — ЛОМИ́НІС, носа, ч. (Сlematis L.). Багаторічна трав’яниста або кущова рослина родини жовтцевих з виткими стеблами і великими квітками. Ломиніс.. Дуже гарні виткі рослини з тонкими пагінцями, розрізним листям та рясними квітами (Озелен. колг. села, 1955, 95).  Словник української мови в 11 томах
6. ломиніс — Ломиніс, -носа м. раст. Clematis recta. ЗЮЗО. І. 170.  Словник української мови Грінченка