лояльний
ЛОЯ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який тримається в межах законності (іноді лише формально).
Міщани були надто лояльними людьми, любили свій город і свої домівки, щоб ризикувати (А. Чайковський);
Вона проста радянська, безпартійна, невинна, лояльна громадянка (В. Винниченко);
– Ми володієм свідченням, .. що людей лояльних і щиро відданих престолу та імператорові ви називали не раз падлюками. Це правда? (Василь Шевчук);
// Який свідчить про таку поведінку.
Старий знає, що небезпечність не скаламутить лояльного життя добродія Літка, й весело хихикає (М. Коцюбинський).
2. Який коректно, доброзичливо ставиться до кого-, чого-небудь.
– Кожна влада вимагає до себе лояльного ставлення (Б. Антоненко-Давидович);
Патріот України, Іван Мазепа в абсолютній таємниці, удаючи лояльне ставлення до царя, плекав ідею визволення України від московського іга і створення незалежної самостійної української держави (О. Апанович);
У 1940–50-х роках Бухарест проводив порівняно лояльну політику щодо розвитку освіти й культури нерумунських національностей (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)